Ринок праці і його місце в економічній системі

Праця – процес свідомої доцільної діяльності
Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всi сфери економiки Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.
Сутність ринку праці – сукупність товарно-грошових відносин, що охоплює попит і пропозицію робочої сили , її найм  і надає можливості товару робоча сила на житеві засоби. 
Елементи ринку праці – Товар (робоча сила), Попит, Пропозиція (характеризується кі-стю населення), Ціна (зарплата).
Механізм саморегулювання ринку праці  - До основних важелів саморегулювання ринку праці відносяться ціна праці, співвідношення платоспроможного попиту на нього і його пропозицію і конкуренція. Коливання норми прибутку в залежності від циклу ділової кон'юнктури те стискають, те розширюють ринок праці, регулюючи його кількісно-якісний склад. Фахівці відзначають, що при сприятливій діловій кон'юнктурі оживляється процес капітальних вкладень у народне господарство. При цьому попит на працю різко зростає, підвищується заробітна плата, що залучає найманих робітників у динамічні галузі доти  , поки вони не насичуються робочою силою.
З цього випливає, що регулюючою силою, що підвищує чи знижує ціну праці і визначальної динаміку ринку праці, є прибуток підприємця. Саме тому вона стає об'єктом конкуренції між підприємцями. Це той самий економічний механізм, що регулює рух норми прибутку, що визначає ціну праці. Остання спонукує найманих робітників переходити з одних фірм на інші, змінювати професії і т.п.
Структура ринку праці (Основні компоненти ринку праці) – 1) Субекти (наймані працівники, профспілки, роботодавці та їх обеднання, держава) 2) Економічні программи, рішення та юридичні норми 3) Ринковий механізм (попит, пропозиція, ціна, конкуренція) 4) безробіття і соціальні виплати пов’язані з безробіттям.
Функції ринку праці
Функції ринку праці – 1)Суспільний поділ праці - Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва і регіонами. 2) інформаційна - Ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару "робоча сила" інформацію про умови найму, рівень заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо. 3) Посередницька, ціноутворююча - Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару "робоча сила" 4) Оздоровлююча - Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. 5) Регулююча - Тобто він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання.
Ринкова інфраструктура – 1) Сукупність інститутів сприяння сприяння зайнятості, профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів. 2) Мережа центрів зайнятості 3) Мережа підготовки та перепідготовки робочої сили 4) Мережа центрів профорієнтації.

Класифікація ринків праці

Розрізняють зовнішній (професійний) ринок праці і внутрішній ринок праці.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, а, отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту. На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки, які об'єднують працівників за видами професій. Зовнішній ринок допускає можливість вільного переходу з одного місяця на інше.

Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства, в середині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни відбувається згідно з адміністративними правилами та процедурами. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів в середині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі.

Практично у всіх країнах існує відкритий і тіньовий ринок праці.

Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. Це перш за все організована, офіційна частина ринку - населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної служби професійного навчання. Неофіційна частина ринку охоплює тих громадян, які мають намір влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійні навчання.

Тіньовий ринок - це ринок, де зайняті на підприємствах і в організаціях мають велику ймовірність опинитися без роботи, тому що офіційно вони не є працевлаштованими.

Класифікація ринку праці за ознакою – За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення. За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий). За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий. За демографічними ознаками існують: ринок праці молоді, ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів, ринок праці жінок За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення. За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий).
Сегментація ринку праці
Сегментація ринку праці – це поділ ринку праці на окремі частини за відповідними ознаками: 1) За критеріем стабільності трудових відносин: ядро, периферія, безробіття. Найбільш стійкий сектор це ядро (первинний ринок), периферія (вторинний ринок) – характеризується частковою зайнятістю, працею на протязі неповного робочого часу, роботою за короткотерміновими контрактами обмеженими можливостями росту. Третій сектор – безробіття, який об’єднує безробітних які є резервом для першого та другого сектору.
За ступенем державного впливу на ринок праці можна виділити 3 сектори: 1) Ринок що контролюється ДСЗ, 2) Неконтрольований ринок праці 3) Скритий ринок праці
Сукупна пропозиція на ринку робочої сили
Сукупна пропозиція на ринку робочої сили - Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь ні предметів праці, але володіють здібностями до праці - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці представляють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.
Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.
Трудові ресурси – це населення країни, яке наділене фізичним розвитком і інтелектуальними здібностями, які є необхідними для трудової діяльності. Трудові ресурси характеризують кількість і структуру праці
Трудовій потенціал – це сукупність усіх трудових можливостей як окремої людини так і різних груп працівників. Трудовий потенціал характеризує якість і можливості праці. На показник трудового потенціалу впливають фактори: чисельність населення, рівень життя населення, міжкраїнна міграція, час праці. Якісна характеристика трудового потенціалу включає: фізичну, інтелектуальну, і соціальну складові.